Іванова лампа. Як український фізик за кілька років до Рентгена відкрив Х-промені
Іванова лампа. Як український фізик за кілька років до Рентгена відкрив Х-промені
Американські лікарі брати Едвін (ліворуч) і Гілман Фрост
Досліди українського фізика Івана Пулюя наприкінці ХІХ століття були в центрі уваги світової спільноти: за кілька років до Рентгена він відкрив Х-промені
грудня 1901 року в палаці шведських королів у Стокгольмі німецькому вченому Вільгельму Конраду Рентгену вручили Нобелівську премію - першу з фізики. "На знак визнання виняткових послуг, які він надав науці відкриттям чудових променів, названих згодом на його честь", - значилося в нагородному дипломі. Йшлося про відкриття, без якого неможлива елементарна медична діагностика, - про флюорографію.
Нобеліат поводився в Стокгольмі дещо дивно. Він відмовився прочитати традиційну лекцію після отримання нагороди, хоча був попереджений про необхідність підготуватися до неї заздалегідь. Пообіцяв, що виступить за якийсь час, але так ніколи і не зробив цього. Навіть стаття Рентгена, що пояснювала суть його досягнення, з'явилася в нобелівській науковій збірці за багато років після отримання премії.
Учений відкрив нове випромінювання ще 1895 року в університетській лабораторії провінційного Вюрцбурга. Випадково, як сказав сам Рентген. Він відразу поспішив повідомити про свої експерименти науковій спільноті. Однак так і не зміг пояснити природу променів, які дозволяли зробити знімок нутрощів живих організмів. Фізики тоді назвали їх Х-променями (Х - як невідоме). "Багато залишилося не з'ясованим до кінця, - писав німецький дослідник Фрідріх Гернек вже в 1970‑х. - Історія науки змушена задовольнятися припущеннями щодо обставин цього відкриття".
Винахід Пулюя було відзначено на Паризькій електричній виставці 1881 року. За допомогою цієї лампи вчений відкрив Х-промені / Фото: elartu.tntu.edu.ua
Але головне - Рентген ані парою з вуст не прохопився про те, що відкриття стало можливим завдяки флуоресцентним лампам, які винайшов професор Празької політехніки українець Іван Пулюй. А це йшло всупереч неписаним нормам порядності в науці. Навіть більше, Пулюй за кілька років до відкриття Рентгена отримав такі само результати. "Він не став кричати про це, бо вже мав світову популярність і хотів детальніше зрозуміти і описати це явище", - стверджує Василь Шендеровський, український біограф Пулюя.
Тріумф Рентгена дещо затьмарив у Європі досягнення Пулюя. А на батьківщині, особливо після того як вона опинилася під владою більшовиків, на ім'я вченого і взагалі було накладено табу. Тому про Пулюя досі ходять легенди, взяті деякими істориками за щиру правду.
Пішки до науки
країнський вчений народився у містечку Гримайлів, неподалік Тернополя, на території колишньої Австро-Угорської імперії. Сім'я жила безбідно - Павло Пулюй, батько майбутнього фізика, володів понад 30 га орних земель і в господарстві мав близько сотні бджолиних вуликів. Зароблене вкладав у дітей.
Пулюй-молодший вивчився у гімназії в Тернополі. А потім, уже 20‑річним юнаком, за заповітом батьків вирушив у Відень - вчитися в грекокатолицькій семінарії. Нащадки Пулюя стверджують, що до столиці імперії він дістався пішки, щоб не витрачати даремно батьківські гроші. Невідомо, чи була ця подорож викликана економічними міркуваннями чи юнацькою тягою до пригод, але для багатьох біографів вченого цей епізод ідеально лягає в русло життєписів інших знаменитих співвітчизників - до досягнень крізь перешкоди та труднощі.
Іван Пулюй не став повідомляти про відкриття Х-променів, бо вони вимагали додаткового вивчення. Однак Вільгельм Рентген знехтував цими умовами і представив колегам знімки як своє досягнення. На фото - знята Рентгеном кисть руки з перснем на пальці / Фото: DR
На останньому курсі семінарії Пулюй серйозно зацікавився природничими науками і поховав батьківські мрії про свою богословську кар'єру. Після Віденського університету в 1872 році молодому фізику запропонував контракт Віктор Ланг. Його електротехнічна лабораторія в столиці Австро-Угорщини була своєрідним науково-дослідним інститутом і виконувала приватні та державні замовлення. Електрика тоді була загальним трендом для вчених і підприємців.
1875 року Пулюй отримав стипендію імперського міністерства освіти на стажування у відомого фахівця з розсіяного світла Августа Кундта. Цей учений мав солідне фінансування для створення нового університету в Страсбурзі, нещодавно відвойованому німцями під час Франко-пруської війни. Там Пулюй познайомився зі своїм однолітком Вільгельмом Рентгеном і Ніколою Теслою, юним сербським студентом.
Пулюй vs. Рентген
березні 1891 року в Нью-Йорку вийшов черговий номер Американського наукового додатку. Досить грубенький том коштував $5, і далеко не кожен університетський професор міг собі його придбати. На сторінках того випуску Вільям Крукс, британське світило в галузі електронно-променевих трубок, полемізував з професором з Праги Йоганнесом Пулюєм. Лондонський фізик переконував читачів, що його опонент, створюючи свої лампи, помилявся в теоретичному підході.
Зрозуміти викладки Крукса зміг тоді мало хто. Але ясно було одне: Пулюй настільки ж досяг успіху у своїх експериментах, як і його критик. А найочевиднішим доказом цього були лампи Пулюя. До того часу вони вже понад десять років тріумфували в Європі й за океаном - особливо після Всесвітньої виставки досягнень в електриці 1881 року, на якій українець отримав срібну медаль. А у Відні починається серійне виробництво цих ламп. У світовій науковій спільноті за ними закріплюється назва Pulujlampe.
Про Рентгена, який осів у Вюрцбурзькому університеті, тоді особливо ніхто не згадував. Після Страсбурга Пулюй листувався з колегою і навіть надіслав йому кілька своїх удосконалених ламп. Вже на початку 1890‑х, експериментуючи з ними, українець помітив, що їхнє випромінювання, відбиваючись від певних екранів, залишає на пластинах, вкритих барієм, контури предметів, крізь які проходять промені. Він не тримав у секреті свої досліди і, можливо, ділився їхніми результатами й із Рентгеном.
Про це Пулюю, на думку біографів, довелося пожалкувати. 8 листопада 1895 року Рентген засидівся допізна в лабораторії. Навіщо він обернув лампу, подаровану Пулюєм, темною пругкою пластиною. Рентген, за його словами, збирався вже йти і наостанок перевірив прилади. Випадково він помітив світло в лампі й, коли зняв з неї пластину, побачив на тій зображення. Це нібито спонукало вченого до подальшого відкриття, що струснуло світ. Ще б пак: з'явилася можливість побачити предмети, заховані в закритій ємності.
Рентген відразу ж повідомив про знімки в наукові видання і в найближчі півроку прочитав масу лекцій. Відкриття так вразило вчених, що на туманні пояснення природи променів, які звучали від Рентгена, відразу мало хто звернув увагу.
Почувши про урочисту ходу Х-променів Європою, Пулюй прочитав у лютому 1896‑го кілька лекцій у Празькій політехніці. Зміст їх полягав у тому, що явище, представлене Рентгеном, давно відоме. Зокрема, самому Пулюю. Він навіть продемонстрував такі само, як у німецького колеги, знімки. Однак зауважив: промені, що дають зображення, потрібно ще вивчати.
Рентген у той час моментально злетів на науковий олімп. Нобелівська премія, потім престижна кафедра в Мюнхенському університеті, юрби учнів. Життя, здавалося, склалося.
Виставка досягнень електротехніки в австрійському Штайрі, 1884 рік (малюнок з віденської преси). В лабораторіях цього міста Пулюй працював у 1882-1884 роках. Він також демонстрував свої прилади на виставці / Фото: DR
Вічна пітьма
оточенні Рентгена помічали: попри світове визнання, вченого щось гнітить. В останні роки життя він взагалі став відлюдьком. Жив у повній самоті в заміському будинку в 60 км від Мюнхена. Їздив на роботу у вагоні третього класу через брак грошей.
Незадовго до смерті Рентгена його відвідав учень з Росії Абрам Іоффе. Він згадував, що в ту останню зустріч іменитий учений погодився нарешті опублікувати їхню спільну працю з дослідження випромінювань. Показав великий конверт, в якому був рукопис, готовий до друку. На ньому Іоффе побачив дивний напис: "Висловлюю свою останню волю: після моєї смерті всі папери - й особисті, й ділові - спалити". Заповіт Рентгена відповідальні особи виконали неухильно в 1923 році.
Вальтер Герлах, який за кілька років після Рентгена посів його місце в Мюнхенському університеті, писав, що над справжніми обставинами відкриття Х-променів розповсюдилася "вічна пітьма".
Франц Негер, який видав 1936 року першу біографію Рентгена, взагалі нівелював його значення у відкритті: "Коли хтось з учених в будь-якій країні ледь зачіпав якусь [цікаву] тематику в галузі фізики, Рентген відразу біг до лабораторії, щоб самому досліджувати цю проблематику".
Вже ближче до наших днів історик науки Фрідріх Гернек підсумував ситуацію так: “Жодних очевидців відкриття Рентгена немає. Сам учений вельми невизначено говорив про його передісторію. День відкриття він багато разів називав точно, але процес досліду ніде не описав детально. Досить скоро з'явилися різні суперечливі тлумачення того, що передувало спостереженню".
Американські лікарі брати Едвін (ліворуч) і Гілман Фрост вперше діагностують перелом зап'ястя у 14-річного пацієнта Едді Маккарті за допомогою Х-променів. Цей досвід вони описали у наукових виданнях із зазначенням, що використовували лампу Пулюя. Фото 3 лютого 1896 року, Дартмутський медичний коледж, Ганновер, США / Фото: DR
Чи сильно був роздратованим Пулюй з приводу того, що його відкриття і вся слава дісталися іншому? На жаль, його настрій з цього приводу описали тільки белетристи. Наприкінці 1980‑х український літератор Роман Іваничук видав художнє оповідання про життя Пулюя. Він конструює можливу розмову свого героя з Альбертом Ейнштейном - творець теорії відносності працював у 1911-12 роках в Празі та неодноразово гостював у Пулюя на дачі.
У книзі Іваничука Пулюй нарікає на несправедливість Нобелівського комітету та неетичність вчинку Рентгена. На що Ейнштейн відповідає: “Що сталося - того не змінити. Ви вклали свою частку в епохальне відкриття. Хіба цього мало? Але якщо міркувати тверезо, все має логіку. Хто стоїть за вами, русинами? Яка культура, які події? А за Рентгеном - уся Європа".
Тільки факти:
У старших класах Тернопільської гімназії Іван Пулюй з товаришами створив громадську організацію Громада. На її зборах учні вивчали українську історію та літературу, яких не було у шкільній програмі. В останньому класі Пулюй переклав з німецької на українську підручник геометрії.
1869 року у Відні 24‑річний Пулюй зустрівся з Пантелеймоном Кулішем. Соратник Тараса Шевченка виношував ідею перекладу Біблії українською. Йому порадили звернутися до випускника грекокатолицької семінарії, який, крім знань у богослов'ї, володів багатьма європейськими і древніми мовами. Робота над перекладом тривала кілька років, бо Пулюй жив у Австро-Угорщині, а Куліш - у Російській імперії. До того ж майже закінчений текст згорів під час пожежі у маєтку Куліша - довелося все починати спочатку. Біблію українською мовою Пулюй видав у Відні тільки в 1903 році. Російська влада відмовилися поширювати її.
Пулюй жодного разу не відвідував ту частину України, яка перебувала під юрисдикцією Петербурга. Однак все життя обстоював ідею об'єднання українських земель у складі незалежної держави. У 1915 році, в розпал Першої світової війни, вчений видає німецькою мовою дві брошури про політичне становище України. Він пише: “Найважливіше значення для досягнення міцного миру в Європі може мати тільки незалежна Україна. [Це] є, на наше переконання, ключем до миру в Європі”.
У 39 років, вже ставши відомим вченим, Пулюй одружився зі своєю студенткою Катериною Стозицькою. У подружжя народилося 15 дітей, з яких дожили до зрілого віку шестеро. Біографи Пулюя стверджують, що пошуки додаткових заробітків на утримання сім'ї не дозволяли йому гідно займатися наукою. У Рентгена, наприклад, своїх дітей не було, вони з дружиною удочерили племінницю вченого.
Немає коментарів:
Дописати коментар